Минуще явище: як довго ціни на сталь залишатимуться високими

Аналітики вважають, що зростання котирувань металопродукції навряд стане довгостроковим трендом

Постпандемічне зростання цін на сировинні товари та сталь виявилося несподіваним наслідком швидкого відновлення економіки. Високі ціни на сталь подобаються металургам, не подобаються споживачам. Але останні обмежені у впливі на ціноутворення. Не намагаються впливати на нього й уряди багатьох країн світу.

Серед основних причин високих цін на сталь і сировинні товари промислового призначення можна назвати такі:

– стрімке відновлення китайської економіки після весняного карантину в 2020 році;
– швидке постпандемічне відновлення попиту в інших країнах не було підкріплено так само швидким перезапуском зупинених на період локдауну сталеливарних потужностей. У результаті утворився дефіцит;
– масштабні заходи підтримки економіки та подальшого інфраструктурного розвитку в США, Китаї, ЄС;
– перебої у виробничо-збутових ланцюжках;
– низькі запаси металу на складах;
– тренд на екологізацію виробництва і зниження викидів.

«Ціни зросли у зв’язку з двома факторами: перший – відновлення глобального попиту після пандемії, другий – велика кількість ліквідності, яка була емітована центральними банками різних країн як економічний стимул», – зазначає Костянтин Фастовець, керівник аналітичного відділу ІК «Адамант Капітал».

Фактор Дракона
Напевно, головним чинником у боротьбі зі зростанням цін на сталь будуть зусилля влади Китаю. Вона діє за принципом «я тебе породив, я тебе й уб’ю» – в тому сенсі, що саме Піднебесна зі своїм високим попитом минулого року була основною причиною зростання цін на залізорудну сировину і сталь.

Упродовж останніх років влада Китаю, як і інших розвинених країн, планомірно посилює екологічні вимоги до металургійних компаній. Піднебесна включилася в гонку за скорочення викидів СО2. Крім того, китайська влада взялася за скорочення надлишкових сталеплавильних потужностей – на 236 млн т до 2025 року, – а також за модернізацію виробництва сумарною потужністю 221 млн т.

Однак на ціноутворення в Китаї вже прямо вплинула низка вжитих заходів:

– заклик утриматися від спекуляцій і гри на підвищення котирувань;
– посилення нагляду за товарними ф’ючерсами і спотовим ринком, вимога до кредитно-фінансових установ припинити продаж товарних ф’ючерсів;
– вимога до державних металургійних підприємств ретельніше контролювати ризики, особливо від зарубіжних операцій, посилення вимог до звітності;
– з 1 травня скасовано повернення ПДВ при експорту металопродукції;
– намір почати продаж основних промислових металів (міді, алюмінію і цинку) з держрезерву.

Також китайська влада хоче здійснити у 2021-2025 рр. реформу ціноутворення на сировинних ринках. Зокрема, Держкомітет з розвитку та реформ КНР буде вдосконалювати систему моніторингу цін на сировину та підготує план заходів у відповідь на надмірну волатильність цін, наприклад, на залізну руду й мідь. Розслідування причин різкого підвищення цін на вугілля і залізну руду вже розпочалося. Також регулятор боротиметься з монополіями на сировинних ринках і накопиченням надлишкових запасів сировини.

З іншого боку, на думку аналітиків Goldman Sachs, Китай більше не є центром ціноутворення на сировину. Суть у тому, що темпи відновлення попиту на розвинених ринках і дефіцит сировини, виник внаслідок цього, дають змогу припустити, що роль західних споживачів у ціноутворенні істотно зросла, а Піднебесна втратила свою чільну роль. Тим більше що на відновлення економіки після пандемії влади США і ЄС вже витратили трильйони доларів і євро і готові спрямувати не менші на нові екологічні цілі.

При цьому применшувати роль Китаю в ціноутворенні на сировинні товари та сталь аж ніяк не можна.

«Звісно, Китай продовжує чинити величезний вплив на ринок, оскільки він виробляє більше половини сталі й майже стільки ж споживає. Як довго ця ситуація триватиме насправді, не знає ніхто. Але однозначно можна сказати, що очікувати поточних рівнів цін у довгостроковій перспективі не варто», – упевнений Костянтин Фастовець.

Невдячні прогнози

Наприкінці минулого і початку поточного року аналітики очікували, що високі ціни протримаються до кінця першого кварталу 2021 року чи до початку літа. Мовляв, металурги відновлять роботу всіх зупинених під час пандемії потужностей, і цінова ситуація повернеться до нормального стану. Але потім строки очікувань зниження цін дедалі зсувалися.

Динаміка цін на сталь і сировину стабілізується, коли буде знайдено баланс між попитом і пропозицією. Лише прихильники «теорії суперциклу» впевнені, що котирування зростатимуть, але реалісти вважають, що вже в короткостроковій перспективі період високих цін добігає кінця.

Звісно, будь-які прогнози – традиційно невдячна справа, але все-таки краще знати, чого очікують фахівці ринку. З одного боку, аналітики Bank of America (BofA) очікують, що у другій половині 2021 року ціни на сталь почнуть різко знижуватися. І взагалі, в BofA цінову ситуацію, що склалася на ринку сталі, називають «бульбашкою, яка може лопнути в будь-який момент».

Згідно з прогнозом FocusEconomics, підвищувальний тренд динаміки цін на основні сировинні товари почне «видихатися» вже влітку поточного року, а до кінця періоду відбудеться істотне зниження. Наступного року тенденція на зниження котирувань продовжиться. Аналітики очікують, що середні ціни на сталь у Європі та США вже до кінця поточного року знизяться на 18,5%, до $1042/т, і на 26,66%, до $1105/т. До кінця 2022 року зниження становитиме вже 40,5%, до $760/т і 47,5%, до $790/т, відповідно.

З іншого боку, Moody’s прогнозує високі ціни на ринку в 2021 році через обмеження пропозиції й відсутність великих проєктів розширення потужностей упродовж найближчих років.

У свою чергу агентство Fitch підвищило свій короткостроковий прогноз середніх світових цін на сталь – до $800/т з очікуваних раніше $660/т. Причому ціни почнуть стабілізуватися в міру наближення другої половини року. Наступного року аналітики очікують зниження котирувань у середньому до $600/т. Нагадаємо, що в 2020 році середній рівень цін на сталь у світі становив $582/т.