Зміцнення гривні – це нормально. Національна валюта може рухатися проти інших грошових одиниць в обох напрямках.

Долар по 25. Незвичайне для українського ринку зміцнення національної валюти в кінці липня піддало політику Національного банку України жорсткій критиці зі сторони ряду фінансових експертів.

Аргументи наводяться різні — негативний ефект на платіжний баланс, втрачена можливість більш активно поповнювати резерви, відсутність координації дій з Міністерством фінансів України, яке заклало в бюджет на кінець року цифру 29,4.

Багатьох також хвилює спекулятивний характер грошей, які, власне, і стали основною причиною раптового сплеску попиту на нацвалюту, адже нерезиденти за останні три місяці вклали в українські ОВДП майже $ 2 млрд. Ці кошти не прийшли до нас у вигляді прямих інвестицій, які як правило несуть довгостроковий характер, а були витрачені на купівлю цінних паперів і можуть бути в будь-який момент виведені з України.

Деякі з перерахованих вище побоювань дійсно є цілком обґрунтованими і саме тому Національний банк викупив за ті ж три місяці близько $ 1,7 млрд. Однак критики вимагають від регулятора більш жорсткого впливу на ринок.

Хотілося б нагадати, що НБУ з 2015 року не просто так перейшов на політику плаваючого валютного курсу, і що фіксація гривні на будь-якій позначці має негативні наслідки, навіть якщо обмеження стосуються можливостей для її зміцнення.

Основна причина — формування очікувань. Уявіть собі хід думок людини, яка переконана, що національна валюта завжди рухається проти долара тільки в одному напрямку — вниз. Чи зможете ви її переконати тримати свої заощадження в гривні за ставкою, яка всього на кілька процентних пунктів вище, ніж в доларах? Адже саме знеціненню вчить нас історія української грошової одиниці.

Якщо в ранніх двохтисячних долар можна було купити за п’ять гривень, то у 2012-му вже за вісім, а сьогодні й відмітка 25 виглядає, з точки зору багатьох експертів, занадто заниженою.

Як поводяться люди, які пережили ці події, коли бачать, що гривня починає девальвувати? Звичайно купують долари, а якщо вони працюють фінансистами в експортноорієнтованих компаніях, то радять притримати валютну виручку, щоб вигідніше продати її пізніше. Наслідок такого мислення — ще більш стрімке зростання обмінного курсу.

Абсолютно з тих же причин банки, які є основними фінансовими агентами економіки, до сих пір оцінюють інфляцію на наступні 12 місяців на рівні 9,6% (попри те, що НБУ таргетує 5,2%). Адже в стабільність національної валюти в нашій країні не вірять навіть вони. Розуміючи це, регулятор змушений тримати облікову ставку на, здавалося б, позахмарному рівні в 17%.

Таким чином, зміцнення гривні — це, в першу чергу, боротьба з менталітетом агентів української економіки. Відродження віри в те, що національна валюта може рухатися проти інших грошових одиниць в обох напрямках і, що не варто “хапатися за серце” при перших ознаках девальвації. Це боротьба з інфляційними очікуваннями, які, в результаті, самі цю інфляцію і породжують. Це шлях до безпечного зниження ставок, який так необхідний для економічного зростання.